01 жовтня 2014

сьогодні отримала лист- "наступні півроку"- писала в кінці березня. писала про біль, відчай...мої півроку пройшли. кусочок життя в півроку пройшов. його не повернути.я віддала його знов дяденко. а чи варта ця людина мого життя? моїх змарнованих півроку у відчаю і болі?
чи не настав час прокричати : "ДОСИТЬ! З МЕНЕ ДОСИТЬ!!!"

я писала про якісь плани...але вони так і залишились на "папері".

сьогодні - перше жовтня. рік я живу з дяденко. рік нас троє.

питання- навіщо ти це терпиш, Леся????!!!!
вже нічого не зміниш. кохання немає. на його місце прийшов біль і недовіра. як же ш важко розуміти і знати,що ти не довіряєш Андрію...що будь-яке його слово- може бути правдою, і так само брехнею...

як же ш тупо, замість того,щоб купити пальто- ти маєш думати, що краще відкласти ці гроші?!чому Андрій спокійно думає про мотоботи, телефон...його не переймає питання, що "завтра" немає.

хто я?що я?